"Чудеса и хреновины! Передай дальше..." (pan_baklazhan) wrote,
"Чудеса и хреновины! Передай дальше..."
pan_baklazhan

Леді Ді потребує допомоги

Пам'ятаєте Леді Ді, Діану Макарову, "головну по українському ЖЖ" напередодні Майдану і війни?
В 2014 СУП випіляв її журнал за допомогу українській армії, див.  СУПостат убивает нашу Леди Ди

Вона полишила ЖЖ і з тих пір живе допомогою армії. Хоча в ФБ пише доволі часто. І от вчора там з'явився такий пост:

"Завтра у мене операція.

Операція мала бути терміновою, ще тиждень тому, коли я звернулась до лікаря і мене поклали до лікарні. Як виявилось, за останні місяці я відростила в собі пухлину розміром з мамонта, ну, хіба мамонтеня підліткового віку. Чому ж і було так тяжко ходити останні місяці. Та й мамонтеня встигло прирости до деяких внутрішніх органів. То ж розлучатись з ним буде досить непросто, скальпель нам у розумні руки.
Але тут полізли протипоказання.

Не знаю - чи мене досі обстежували на відчепись, чи мій організм розсипався теж за останні місяці - але протипоказань виявилось на тиждень обстежень на стаціонарі, і то все не встигли. Раніше такого не було. Хандрили окремі деталі цього механізму, але так, щоб разом він скурвився весь - о, ні.
- Та ви сплошна патологія! - сказав лікар.
Сьогодні рішення прийнято, куди далі тягнути, я познайомилась з бригадою веселих анестезіологів, ми разом пореготали - і завтра я йду в бій.

Чи знала я за пухлину та її бурхливий ріст? - так, звичайно, знала. Але в нас видалась нелегка осінь, дивись наші звіти фронтової роботи, також був насиченим грудень, фронт вимагав допомоги - тому я відкладувала це дійство. До того ж потрібно було якомога швидше закінчити хоч утеплювання будинку, бо післяопераційного паціента у той сарай, яким ще не так давно був наш ППД, доставляти не можна було. Тут - подяка всім, хто зміг прискорити утеплення.

Страшно.

Страшно мені було завжди.
Навіть коли ми реготали під вибухами, а Ендрю сердився й кричав, що ми мусімо боятись, бо не боїться лише ідіот - все ж нам тоді було страшно. Мабуть, тому і реготали.
Ми реготали і над Ендрю, нашим командиром, аби не показати йому, що таки страшно. А він вчив нас боятись, і боятись правильно. Ендрю був правильним командиром.

Коли я їхала на передову, то завжди боялась. Я боялась так, як на цьому фото. Отам я теж перед виїздом на передову. І страшно там було, як завжди, перед такими виїздами. І це правильний страх, так казав мені командир. І я йому вірила.
Тут я згадала слова свого командира, і забрала їх до свого серця.

Страх мусить бути правильним, ти повинен його знати і дивитись йому в очі. Тоді показано розкласти страх на складові, повірити цю алгебру гармонією, дослідити з погляду фізики, хімії і фізіології, що теж є хімія, але біо - і далі вже йти з ним, розібраним на запчастини.
Тому я розклала страх на складові, потім хмикнула. Я зрозуміла, що найбільше я боюсь отого моменту, коли я вже не контролюю ситуацію, але ж це буде недовго, правда? Ну, скільки там того наркозу. Години півтори-дві...

Потім я прочитала повідомлення від моєї онучки, вона мені написала: "Ти боїшся, і це нормально. Це звичайна психологія людини" - я подумала, що недарма живу, раз десятирічна дитина пише мені такі мудрі речі. І забрала ці слова до себе, у своє не досить здорове серце.
Потім я поговорила з фронтовими друзями і попросила в них трохи їх мужності. Звичайно, вони поділились зі мною мужностю, і я забрала її у своє серце.
Хтось обіцяв поставити за мене добрячу свічку з РПГ, і це я теж забрала до свого серця. Глядіть мені, поставте свічку влучно.
Всі ці речі витіснили з мого серця трохи страху, і мене це цілком влаштувало. Потім мені принесли іграшки, дивовижну картину від ще однієї хорошої дівчинки, цілі снопи квітів - і все це теж витіснило трішки страху.
З залишками я справлюсь.

Гроші? Гроші мені тут допомагають економити, йдуть назустріч де лише можуть - але гроші течуть як вода крізь пальці. Якщо ви запитаєте, як мені допомогти - я ще не знаю, все покаже післяопераційний період. Але карточка для підтримки штанів у нас ось

5168 7422 1608 6656 Макарова Діна Костянтинівна, банк Приват

Я дещо не встигла. Хтось з вас читав наші звіти, хтось їх перечитає - але дві речі ми не купили. Це дальноміри, на які ми так і не змогли виділити одночасно більше сорока тисяч гривень. Тож якщо ви можете допомогти нам в цих боргах невиконаних обіцянок - ось фронтові реквізити

Приватбанк, на ім'я Діни Макарової
5168742224984579 гривнева картка
5168742222839171 євро
4149629396335416 долари США

5167 8020 0607 4931 Ощадбанк
Макарова Діна Костянтинівна

Лишились необстеженими - одна маленька дівчинка, донька бійця, і один інтернатський пацан. Світлана Шабаліна, допоможіть вирішити з Мішою.
Лишився невлаштованим брат своєї сестри, хлопчик, якого витягли з ДНР, і який дуже хоче вчитись, працювати й жити саме в Україні. Александра Тарасова (Aleksandra Tarasova) завтра він дзвонить по телефону, дай бог, щоб усе вийшло.
Tetiana Yakovleva, прослідкуй, щоб він не голодував, на картці лишилось ще трохи грошей для нього.
Картка для такої допомоги в нас тут

5168755429590744, Приватбанк, Олександра Макарова

Лежачи тиждень на цьому стаціонарі, я все ж встигла знайти та виділити 20 тис на окремо взяті задачі снайпінга для окремо взятого підрозділу. З іншими задачами справились Абрамов та Санді. Ура нам, між іншим. принаймні я пишаюсь тим, що навіть в лікарняних періодах не забуваємо про роботу.

Да, забула сказати - я тут в державній медицині. Вона невимовно радує. Компетентні лікарі, усміхнений персонал, хороші умови, навіть їжа смачна. Нехай буде так всюди.
А що страшно - так нічого ж нового. Адже боюсь я завжди, все життя. Я боюсь - автомобілів та паровозів, висоти, глибини і мишей, переходити залізничну колію і переїздити її ж, літати літаками і плавати пароплавами, переходити автодорогу на червоне світло і переходити її ж на зелене. І мишей.
Я бось за близьких і тих, хто став близьким за ці роки.
Я й волонтером стала від страху - страху мати можливість допомогти тим, хто потребує допомоги і не використати цю можливість. Так що нічого нового, подумаєш, страшно. А коли тобі не страшно? В Дебальцево? На 31-му блокпості? У Красногорівці? В Авдіївці? Нічною дорогою на Сизе та Болотяне? Коли застрягли на позиції у Новотошківці? Чи коли летіли під градами? Чи як неслись на Широкіно?
Тю, подумаєш, страшно.

... коротше, завтра я їду на передову.
Без броніка й без каски, бронік та каску лишають перед цією передовою. Пост допоміг, частину страху я виписала, не беріть його до своїх сердець, не треба.
Страшно. Все одно ще трохи страшно.

Навчи мене не боятись, командир..."

диана
Tags: Нelp!, Украинская Революция
Subscribe

  • "І так всєм всьо понятно!"

    Просто культове фото, ІМХО. Ноу коментс, як на тих білих аркушах від анекдотного Рабиновича - "А шо пісать, і так всєм всьо понятно!"…

  • Експерти, маєте день на підготовку!

    Головний Деміург української журналістики обіцяє на 15 березня якусь гіперсенсаційну новину. Ерго, завтра всіх експертів чекає важкий день. Треба б…

  • Бійці і Цицька

    Днями натрапив на нічний ТБ-показ "Бійцівського клубу". Культовий був фільм, скіки народу взяли собі тоді нік на честь Тайлера... Кажуть,…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 1 comment