Пізніше мала зачитала доволі відомий вірш Андрія Любки з його повісті "Карбід" "Тільки Ваша любов до рідного слова..." , який я раджу прочитати й моїм читачам, і при цьому уважно. (Детальніше про самий твір я вже писав - Про «Карбід», який не вибухнув в місті Золтана Б. )
Під вечір донька відправилася гуляти у ресторацію із однокласниками, ми ж це дійство заздалегідь вирішили ігнорувати - бо там мені не було з ким пити. Зате саме того вечора мав нагоду розчавити літру палинки на трьох із цимбором та власне Андрієм Любкою, якого нам таки вдалося витягти у Берегово під приводом участі у Літературному фестивалі, але насправді підкупили його Казковим Домом - і не обдурили очікувань молодого дарування.
Ці посиденьки виявилися водночас і моїми проводами до війська. Тому що 29 червня я відправився на полігон під Ужгородом, де 10 днів постигав армійське життє в якості резервіста 5-го Стрілецького батальйону територіальної оборони. Дембельнувся у суботу, 8 липня, нині потроху оговтуюсь. Подробиці - пізніше, наразі обмежуся телерепортажем:
Отак от.
