"Чудеса и хреновины! Передай дальше..." (pan_baklazhan) wrote,
"Чудеса и хреновины! Передай дальше..."
pan_baklazhan

Десять з половиною, або Ітогі подвєдьом

Влітку цього року виповнилося 10 років, як я став Паном Баклажаном в соцмережі, яка на наших теренах була тоді популярніша за Фейсбук, себто в Живому ще нашому Журналі. Цю видатну дату я якось пропустив, згадав нещодавно, і почав подумки писати підсумковий текст до десятиліття. Бо тривожні дзвіночки щодо смерті любого ЖЖ лунали вже не перший рік. В цьому я мав не одну нагоду переконатись, спостерігаючи за повільним вмиранням спільнот, в яких я проявляю значно більшу активність, ніж у власному журналі. Вони, за чиїмось влучним визначенням, стали нагадувати кімнати в колись розкішному палаці - гарні, але давно закинуті. Тим не менш я плекав надії, що ЖЖ якимось дивним чином все ж зупинить своє згасання, і у власний спосіб допомагав цьому - зокрема, якраз з нагоди  десятиліття мого перебування тут створивши доволі успішну спільноту Всі спектри художнього мистецтва в еротиці, яка за півроку набрала сотню учасників. За допомогою цієї моєї креатури я оживив ще дві спільноти, що давно перебували в анабіозі - BDSM ART та  EX LIBRIS (з останнім я вагався, дуже засмучувала приставка ru- в адресі, і як альтернативу я розглядав створення українського аналогу, але розумно вирішив не множити сутності).  Минулого року я оживив спільноту "Маленька Україна", а до того тримав або просував ще кілька спільнот, перелік яких, кому цікаво, є у верхньому пості. Тим не менш, зусилля ці були марні - серед моїх невіртуальних знайомих та друзів профайлів у ЖЖ вже не має практично ніхто, всі переїхали у Фейсбук (я теж там живу, але дещо іншим життям).

Моя прихильність до LJ трималася хіба на теплих почуттях до нього та звичці. І тут, не сказав би, що аж так "внєзапно", прийшла звістка про завершення операції ЖЖнаш! Відтак, моє подальше перебування тут відтепер залежить від ворожих власників, і скільки я тут ще протримаюсь - гадки не маю. Варіянт з втечею до "Дрімвідса" я не відкидаю, більш того, вже кілька років як зробив собі там однойменний блог, а днями експортував туди й свою еро-мистецьку спільноту. Тим не менш, маю намір залишатися тут до останньої можливості. Про що вам і повідомляю.

Зустрінемося у новому році.
Святкового вам настрою!


Tags: Пан Баклажан, как бы про ЭТО
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 0 comments