Отже, хто мене знає, той в курсі, що я тютюнник-аматор, і споживаю (в обмеженій кількості) переважно власну продукцію, або її ж в суміші з покупним тютюном. Раніше надавав перевагу люлькам, але останнім часом користуюсь іншою методою - роблю "джойнти" (але тютюнові, не травяні!), беручи за основу папіроси "Бєломор", джерело яких виявив на місцевому базарі.
Звісно, можна піти примітивним шляхом старих планокурів, для яких десь до середині 90-х і існував "Бєломор". Але хіба школота з бульбуляторами про це в курсі? А мій спосіб дає суттєву економію, і при цьому виходить пристойна продукція. Ділюся - не шкода.
Отже, крок перший. Беру папіросину, витрушую з неї тютюн, а тоді зрушую курильну частину майже на довжину картонного мундштука:
Витрушений тютюн пускаю на суміш, або, якщо хочеться чистого смаку, відкладаю в банку "на запас".
Крок 2. Олівцем набиваю отриману збільшену в розмірі гільзу тією сумішшю, якої наразі душа хоче. У мене це й "балканський мікс" (власний тютюн + покупний з екс-Югославії), й свій тютюн+своя м'ята, чи свій тютюн+витрушений "бєломор"...
Крок 3. Окрема тема - фільтр. Окрім другорядної функції (типа захисту легенів) він виконує й головну - не дає тютюну просипатися скрізь папіросу. Фільтр можна зкрутити з папірця, а деколи - суто для себе - використовую "чинарик" з викурених саморобних сигарет (купую порожні гільзи з фільтром, і набиваю їх вище означеними сумішамі).
Крок 4. Важливо робити ці цигаретлики транспортабельними (аби взяти їх із собою на п'янку чи в подорож). Тому тим же олівцем відпрацьованим рухом папіроса закупорюється і має такий вигляд:
Кінцева продукція має такий вигляд (поруч - вихідна оригінальна "Бєломоріна"):
або такий:
Ну, й на правах самореклями (бо сезон вдався, врожай зібрав нормальний):
Тютюн - недорого, насіння - в подарунок
