"Чудеса и хреновины! Передай дальше..." (pan_baklazhan) wrote,
"Чудеса и хреновины! Передай дальше..."
pan_baklazhan

"Дитячій хворобі лівизни" присвячується цей пост

Хотів був дати цю підбірку до 1 травня, але якось не хотілось псувати настрій тим, хто в цей день святкував Великдень. Я й сам, хоч і агностик зі стажем, але це свято поважаю і відмічаю. А Шостого травя - самий раз.

Отже, що я хочу сказати про Лівий рух. По-перше, зізнатися, що коли був молодим, то навіть йому симпатизував. Навіть якось накатав статейку із своїми міркуванням - турбувався, що через нашу зкурвлену пседо-ліву  партійну движуху сконає й власне Лівий Рух як такий. Власне, так воно й сталося.  І слава хоч богам, хоч єдинорогам за цей факт. А я себе пробачаю - то ж 10 років тому було написане...
(Кому цікавий генезис політичних вподобань пана Баклажана - див. Крылышко усохнет – птичке упасть )

Мій товариш, вступивши в дискусію з лівого питання, вирішив заступитися за борців за права трудящих, особливо за їхній здобуток у вигляді 8-годинного робочого дня. Можна сперичатися, чия це заслуга насправді, але тут я згоден - 8 годин це непогано, а 6 - ще краще. Я пахати не люблю, от чесно... В якості файної ілюстрації товариш підкинув старий мадярський хіт. Називається він "8 годин праці", а зміст зрозумілий, думаю, й без перекладу:



Тепер перейдемо до літератури. По наводці шановного френда Алекса Павленка взявся читати/перечитувати Лєскова, про якого пан Олександр сказав так: "Я считаю его величайшим русским писателем за всё время существования русской литературы". Не можу погодитись з цією тезою, втім, як і аргументовано її спростувати.  Але Лєсков мені непогано пішов, особливо перечитана "Леді Макбет Мценского повіту" (1864 р). Приведу з неї цитату в тему цього посту:

"Сонетка имела вкус, блюла выбор и даже, может быть, очень строгий выбор; она хотела, чтобы страсть приносили ей не в виде сыроежки, а под пикантною, пряною приправою, с страданиями и с жертвами; а Фиона была русская простота, которой даже лень сказать кому-нибудь: «прочь поди» и которая знает только одно, что она баба. Такие женщины очень высоко ценятся в разбойничьих шайках, арестантских партиях и петербургских социально-демократических коммунах".

А завершу я цей допис кліпом з серії "Дегенеративне мистецтво". Композиція називається "Серп і молот" (проект "BerlinSuper80", 1978). Як на мене,  він найкраще ілюструє сучасних "нових лівих" - про яких є цікавий вірш, начебто написаний Володимиром Висоцьким, хоч я в цьому й маю сумніви - і не лише я..

Отже, власне вірш,

Новые левые  
Новые левые - мальчики бравые
С красными флагами буйной оравою,
Чем вас так манят серпы да молоты?
Может, подкурены вы и подколоты?!
Слушаю полубезумных ораторов :
"Экспроприация экспроприаторов..."
Вижу портреты над клубами пара -
Мао, Дзержинский и Че Гевара.
Не разобраться, где левые, правые...
Знаю, что власть - это дело кровавое.
Что же, валяйте, затычками в дырках,
Вам бы полгодика, - только в Бутырках!
Не суетитесь, мадам переводчица,
Я не спою, мне сегодня не хочется!
И не надеюсь, что я переспорю их,
Могу подарить лишь учебник истории.

Владимир Высоцкий (?), 1978 (?)

А тепер кліп (попереджаю - не для слабодухих):

Tags: Владимир Высоцкий, Мешок Бобэоби, изба-читальня, музіка, умные вещи
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 2 comments