"Це архаїчне поняття з’явилося на початку 19-го століття, в якості скорочення від «Донецький вугільний басейн»: «промисловий регіон, що охоплює Донецьку область без Приазов'я, південь Луганської області, а також прилеглі частини суміжних зі сходу і заходу областей — схід Дніпропетровської (Україна) та захід Ростовської області». Отже, називати Донбасом, як це нині повелося, Луганську та Донецьку області, географічно некоректно. А ще й принизливо, якщо розібратися. Суто по-радянські, коли людей не соромлячись називали трудовими ресурсами, кадрами чи резервом. Якби Волинь із Рівненщиною чи Закарпаття з Прикарпаттям назвати «лісовими масивами» - Волмасив чи Карпмасив, чи це сподобалось їхнім жителям? Так само й Луганщина з Донеччиною мають право на людські назви, а не на зону вугільного басейну. Принаймні, наші Луганщина з Донеччиною".
(див. Три поняття, які слід забути пишучій братії в 2015 році)
Натомість все очікувано пішло не так. І ось нині маємо й недовизволений Донбас, і повстаючий з колін Бурбас, себто Бурштиновий басейн. Обидва "баси" Київ роками не чує, всі соки вичавлює, розвиватись тамтешньому народу не дає - а відтак хай начувається...
Антіну Мухарському, чи то пак Оресту Лютому, автору композиції "Услышь Донбасс!"
можна вже робити рімейк, в тому ж ритмі - але вже інакше: "Сука, бля, почуй Бурбас!". Міг би й сам напародіювати, але то буде вторинно. Ну, якось так би мало лунати: "Помпа, сємєчка, білєт - Рівне з нами, ваших нєт!"
