В країні, в якій не було і немає партій. Де жодна «партія» не живе з членських внесків, лічені одиниці мають хоч якусь ідеологію, і де змінити десяток партій за десяток років для «партработніка» - норма життя. «Хочеш піти на вибори? Від Ляшка/Носорогічева/Укропа/партії «Добрі самаритяни»? Будеш членом комісії від «Самопомочі»/Солідарності/ЄЦ ?» І не біда, що ти навіть не знаєш назви своєї партії, через що в унітаз отак просто взяли і злили мільйон гривень – помилилися! Хочеш, аби смітники в твоєму дворі запиралися на ключ, і нарешті заасфальтували дорогу перед домом? Найди доступний та перспективний партійний дашок – і вперед, на вибори! А якщо тебе нудить від купки гарантовано прописаних під цим дашком вчорашніх «яничарів», котрі жаліли, що Яник не закатав тебе тоді в асфальт, або тихих, зате вічних казнокрадів, або відвертих бандюків - затисни носа, потерпи, це ж для благої справи!
Шановні, ви дійсно вірите, що ці вибори щось змінять? І дійсно переймаєтесь їхніми результатами?
