Щирий баклажан

На правах самореклами

Цей журнал здебільшого присвячений місту Берегово (Берегсас) Закарпатської області, його околицям,  а також Закарпаттю.

У Берегово / Берегсас туристи приїжджають, щоб:
- подивитися на єдине в Україні містечко, де поки що більше половини населення складають угорці (мадяри)
- оцінити тутешні термальні води
- попити місцевого вина в асортименті
- "кинути якір" на пару днів, і подивитися інші варті уваги місця Закарпаття
- інше

Проживаючи в цьому місті, я надаю бажаючим спектр платних, умовно платних та безкоштовних послуг:
- здаю житло (або допомагаю в його пошуку)
- допомагаю в організації екскурсій по області (автомобіль, мікроавтобус)
- підказую, що до чого
- інше

 З означених питань пишіть в коменти або за адресою  drozd@bereg.net.ua



Фото 2011 року, зараз центр став значно кращим

Cпектр моїх інших інтересів можна оцінити за тегами журналу. Мушу зазначити, що пишу в свій ЖЖ не дуже часто, зате проявляю чималу активність в різних ком'юніті.

Так, моє аматорське краєзнавство знайшло відображення в наповненні постами і модерації коммюніті "Про Закарпаття - з любов'ю:)" (укр. мова)  та міжнародного російськомовного ресурсу "Архитектурное наследие".

Мальовані непристойні картинки, які у мене є в великому поповнюваному запасі, я пощу в співтовариства Эротика или Порнография? (з 2015 - заморожене), Just Porno та створене мною  Всі спектри художнього мистецтва в еротиці. З подачі однодумців мною створена спільнота "Дым-парад" (Я против запретов!),  де наша невелика (сподіваюся, поки що) тусовка намагається опиратися ущемленням прав курця, ну й інші права теж вважає за потрібне відстоювати.

Ще одна моя креатура  - "Общество ценителей творчества Саки".  Мається на увазі оригінальний і не надто відомий британський письменник Сакі, він же Гектор Х'ю Монро. Похвалитися розвитком цього ресурсу не можу, але якщо хтось хоче допомогти - буду дуже радий.

А ще у мого журналу є "молодший брат", в якому про демографію взагалі та згубність Нової Демографічної Політики України зокрема розмірковує аватар Преподобного Доктора Мальтуса

===

Collapse )
Щирий баклажан

Всі спектри мистецтва в еротиці - і навпаки

Після понад річної заморозки моєї улюбленої спільноти "Эротика или Порнография?" я дозрів до створення її аналогу, в перспективі - з розширеним спектром інтересів ("еро" та "порно" в мистецтві кіна, літератури тощо). Однак наразі пріоритет № 1 - художній напрямок. Зацікавлених прошу долучатись до спільноти "Всі спектри мистецтва в еротиці - і навпаки".

Наразі ви побачите минулі, вже й забуті мої пости, як от Українська Радянська Соціялістична Еротика



надалі старі пости будуть оновлюватись, свіжі - додаватись.

NB. Хто не зрозумів солов'їної, перекладаю:

После более чем годичной заморозки моего любимого сообщества "Эротика или Порнография?" я дозрел до создания её аналога, в перспективе - с расширенным спектром интересов ("эро" и "порно"  в искусстве кино, литературы и т.д.). Однако пока что приоритет № 1 - художественное направление. Заинтересованных прошу присоединяться к сообществу "Все спектры искусства в эротике - и наоборот".

Сейчас вы увидите прошлые, уже и позабытые мои посты, такие как Украинская Советская Социалистическая Эротика, в дальнейшем старые посты будут обновляться, свежие - добавляться.
Щирий баклажан

"Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини"

Матеріяльний результат дворічного проекту «Забезпечення передумов для створення міжнародного транскордонного Природного парку Сатмар-Берег» - двомовне (українською та угорською) видання "Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини" (проміжним результатом стала детальна карта Берегівського району). Збірка складається з результатів двох досліджень, історико-архітектурного та екологічного. Перша частина виконана мною, друга - фахівцем-біологом.

Перша, більша, частина книги може слугувати хорошим ілюстрованим довідником архітектурних пам'яток и просто цікавих об'єктів міста Берегово та ВСІХ населених пунктів Берегівського району.

Виглядає так (оскільки папір файний, глянцевий, то фотографувалось з проблемами):




Collapse )

== == ==

Материальный результат двухлетнего проекта
«Забезпечення передумов для створення міжнародного транскордонного Природного парку Сатмар-Берег»  - двуязычный, украинским и венгерским, сборник "Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини" (промежуточным результатом была  карта Береговского  района). Сборник состоит из результатов  двух исследований, историко-архитектурного и экологического. Первое сделано мной, второе  - специалистом-биологом.

Первая, большая, часть книги может служить хорошим иллюстрированным справочником архитектурных памятников и просто интересных объектов города Берегово и ВСЕХ населённых пунктов Береговского района.

Книга в реале выглядит красивее, но фотографировать глянцевые страницы оказалось непросто.

По вопросу приобретения книги обращайтесь в личку.
К книге прилагается изданная в рамках проекта карта Береговщины, весьма неординарная, с краткой информацией о всех населённых пунктах, фотоиллюстрациями, предлагаемыми велосипедными маршрутами и проч.
Щирий баклажан

Союз Сєри і Сталі

Ну, що ж - перехідний прапор "Акула дубового пера" знайшов свого нового героя. Щоправда, від ЛОМової Алли Комарової* він переходить наразі невідомому образотворцю, але сподіваюсь, нагорода знайде героя. Крєпім союз лепленої сталі та сірчаної кислоти!

сера-сталь

NB. Один з ФБ-френдів не зрохумів мого меседжа, вирішивши, що обидва тексти належать одному авторові. Але він таки має рацію - стиль практично один і той самий. Цей огидний тип агітписьма породили вірники секти св. Петра, а тепер він цілком органічно перейшов до зеленовірців:

"Кто, по-вашему, этот мощный старик? Не говорите, вы не можете этого знать. Это - гигант мысли, у него за плечами немалый опыт. Руководство целой международной бизнес-империей, лямка государственного служащего и не где-то в регионе, пятый помощником третьего дублера-визира трех подписей, а на передовой – министр, руководитель, глава. Упирается рогом. Вот тем самым стальным рогом, который острым блеском просвечивает в его взгляде. Потомкам еще предстоит ответить на вопрос «зачем ему это все надо было вообще?». Может, это как раз тот самый Дух, который Божья Искра. Мы вдыхали его аромат, пили его волшебные соки. Вновь поднимались из немощи и печали. Строили свое государство. Возводили заводы. Крепили армию. Возвращали волю упавшим духом. Окрыляли верой неверящих. Победа оставалась с нами, и мы ни разу не опустили её знамя".


* Див. також  Слєплєн із сталі, отліт в гранітє
Щирий баклажан

Рата-водка, вкус побєди!

                                                                                                                   Сколько воспоминаний.
                                                                                                             Вы разбудили в душе моей,
                                                                                                                     О вишни старого сада!

Алекс Богданов нагадав: "Кто помнит, тот - СТАРПЁР!... :)"

Рата

Ой, багато спогадів про цей напій, і всі малоприємні. Один яскравий не забуду: середина 90-х, під стіною будівлі "факультету фізкультури УжНУ", навпроти стадіону "Авангард", звісно ж, перетвореного на барахолку, лежить навалом кілька сотень порожніх літрух з-під цього чудо-напітка. Бомж бере одну з пляшок, і зливає з неї краплі з інших. Десь за півгодини (в нас там поруч щось типу студентського заняття по фізрі) набирається добрячих півлітра. Лайфхак!

А ще були Рата-кола, Рата-кава, Рата-ковбаса і Рата-таксі, перше в Україні радіотаксі, доступне навіть студентам. Щодо водкі, то ще багато років після студентської молодості, коли хотів проблюватися після зловжитого, уявляв собі повний пластиковий погар "Рати", особливо теплуватої, кить літо. Одразу фонтан йшов...

P.S. Користуючись нагодою, оновив свій майже 5-річної давнини пост Алкопривіт із 90-х та інші досягнення склотарного господарства

img 039
Щирий баклажан

Про Яйця Вождя, в якого не вийшло

Закарпатський гумор - він взагалі дещо товстуватий, але часом доста дотепний. Кілька років тому на цьому ринку з'явилась ФБ-спільнота Le Ша́ркань.  Як характеризують її самі творці, "Ша́ркань — закарпатською говіркою означає «дракон» (угор. «sárkány*»). В переносному значенні — зла людина. Найжовтіше закарпатське видання."

Нормальна така була спільнота, здебільшого стібалася й по ділу з ужгородских керманичей. Але навесні 2019 сталася з нею біда - долучилася до секти "25". І от результати:


ПРУФ

Хлопці йшли до цього послідовно, тож я не здивувався.

Collapse )

Здивувала, втім, кількість лайків та захоплених поширень. Вчергове радію диву - як ми все ж викрутились, і не збудували країни, в якій нарід добровільно облизує яйця вождя. Принаймні, бажаючих набирається значно менше 25 %.

PS. Про милого шарканя Шюшю я постив "інтро" багато років тому (див. Шюшю, мадярский Змей Угарыч) - милий мультик, що не має нічого спільного з "Шарканєм" яйцелизів.

Щирий баклажан

"Дзеркало" - всьо :(

В суботу купив останній номер "Дзеркала" (в Берегово газета приходила з тижневим запізненням). Пішла епоха. Отець і донька Мостові попрощалися з паперовими читачами ("Зе!" в данному випадку - це від "Зеркало", а не те, що ви могли подумати):

"Відшелестіли… Сьогодні типографія надрукувала останній номер тижневика "Дзеркало тижня". Одна тисяча двісті сімдесят п'ятий.

Керівниця "Укрпошти" у жовтні 1994-го сказала: "Пропоную парі! Через півроку ваша газета закриється". Минуло п'ятдесят разів по півроку, і час настав.

Усе зрозуміло: "папір" у світі вмирає швидше, ніж журналістика загалом. Ми роками тягли жили й двічі обмотували навколо себе паски, щоб не закривати паперової версії. Скільки могли. Але душу все одно корчить почуття провини. Ніби ми зраджуємо тих, для кого "Дзеркало" у хаосі змін, фейків і поверховості було єдиним лакмусом своєї нормальності: виходить, не тільки я так думаю, так відчуваю, тому самому обурююся, на те саме сподіваюся. Але тижневик відходить разом із таненням більш невідтворюваного класу — інтелігенції.

... Кажуть, з паперовим "Дзеркалом" відходить ціла епоха. Напевно. Коли ми стартували, чинний прем'єр-міністр тільки-но освоював самокат, а президент таки ганяв на двоколісному велику. Ми не будемо перелічувати способів тиску на нас або спокус, яким ми не піддалися, відкритих нами імен, гучних розслідувань, унікальних проєктів… Літопис — в архіві. "Дзеркало" — це не про минуле, це завжди про майбутнє. Саме тому останній номер — це наш
Зе!повіт."


Одне втішає - маю десь трирічний запас недочитаних, буде що на дачі повивчати. Відтак, щось буду й далі кидати сюди в рамках свого проєкту Культурний продукт

NB. Не одне десятиліття я був не лише читачем, а й інколи й дописувачем до любого "Люстерка". Відсотків з 90 моїх статей знаходяться ТУТ

І, так



(плакат "ДТ", який висить у мене в "кабінеті" з 2001 року)
Щирий баклажан

Моя Вікіпедізація

Загалом, Вікіпедія - проєкт анонімний, але у кожної статті в ній є принаймні один автор. В 2019 році одним з таких авторів став азм, акі Пан Баклажан.  Почав багато раніше з перших несміливих правок, а потім увійшов у смак.  І за рік чогось та й наробив.  Будете у Вікі, знайте - це моє (жирним виділені найцікавіші, як на мене):

1. Ламперт (князь) - перша моя самостійна робота

2. Музей Берегівщини

3. Гвідо Келлер

4. Автобусні зупинки в Україні

5. Дорба Іван Васильович (за банальним ФІО стоїть вельми небанальна біографія)

6. Ліс висільників - тут трохи додав до готової болванки

Статті, перекладені з хорватської (часом - з додаванням авторського тексту, часом без такого):

1. Петріца Керемпух

2. Долац_(Загреб)

3. Хорватський бог Марс

4. Якоб Ловренчич

5.  Сушак

6.  Каптол (вулиця)

7.  Повернення_Філіпа_Латиновича

8.  Бенкет у Блітві

9.  Градец (Загреб)

10.  Загребська_обсерваторія

11.  Барак 5 В

Статті, перекладені з сербської

1 Краса пороку

2 Светислав_Басара - з суттєвим додаванням авторського тексту

Плюс нарешті додавив повну вікіпедізацію всіх сел Берегівщини, додавши в готові болванки від 10 до 99 % власного тексту і світлин, див.  Населені пункти Берегівського району

На початку року отримав за свою працю отакий мотивуючий подарунок (хотів тоді вже похвалитися, але роблю це тільки зараз):

Сумка
Щирий баклажан

Про Бубочку, Постмодерн та лібертін

Останній політичний пост року, що минає. Цьогорічної весни мені дуже хотілося побути в білому пальті і над битвою (баттлом/герцєм), але зрештою я вирішив, що це якось нечесно, і увійшов до числа 73%-них. Про що жодного разу не пошкодував - бо, на моє переконання, Україна, обравши Бубочку (Зелю/Володимира Олександровича), нарешті вступила в епоху Постмодерну. І це, попри все, краще, ніж десятиліттями жити в епоху постсовкого посткучмівського Соцреалізму з її незмінними золотозубими Крєпкіми Хазяйствєннікамі. А от "слуг народу" я не обирав, віддавши, втім, свої два голоси не сильно кращим політсилам (блоку агро- та урбофашистів + мажоритарнику від Славіка, обидва пролетіли), тому маю до них суттєву претензію. Вони шахрайськи привласнили любу моєму серцю назву "лібертаріянці", причому своїми діями роблять рівно протилежне - наїжджають на ФОПів, не лібералізують автомобільний секонд-хенд, вже на секонд-одяг зазіхають. Нєєє, хлопці й дівчата, ніфіга ви не лібертаріянці, ви в кращому разі лібертіни. Вдягайте панчохи та балетні пачки й пляшіть, це теж в дусі Постмодерну. Танцюють всі!



PS. Отака от шутка гумору народилась, в невеличкій дискусії:

Інформаційний концерн з каналу "Прямий", спільноти "А что там у ПП?" та живого журналу Ігоря Бігдана.