?

Log in

No account? Create an account

На правах самореклами

Цей журнал здебільшого присвячений місту Берегово (Берегсас) Закарпатської області, його околицям,  а також Закарпаттю.

У Берегово / Берегсас туристи приїжджають, щоб:
- подивитися на єдине в Україні містечко, де поки що більше половини населення складають угорці (мадяри)
- оцінити тутешні термальні води
- попити місцевого вина в асортименті
- "кинути якір" на пару днів, і подивитися інші варті уваги місця Закарпаття
- інше

Проживаючи в цьому місті, я надаю бажаючим спектр платних, умовно платних та безкоштовних послуг:
- здаю житло (або допомагаю в його пошуку)
- допомагаю в організації екскурсій по області (автомобіль, мікроавтобус)
- підказую, що до чого
- інше

 З означених питань пишіть в коменти або за адресою  drozd@bereg.net.ua



Фото 2011 року, зараз центр став значно кращим

Cпектр моїх інших інтересів можна оцінити за тегами журналу. Мушу зазначити, що пишу в свій ЖЖ не дуже часто, зате проявляю чималу активність в різних ком'юніті.

Так, моє аматорське краєзнавство знайшло відображення в наповненні постами і модерації коммюніті "Про Закарпаття - з любов'ю:)" (укр. мова)  та міжнародного російськомовного ресурсу "Архитектурное наследие".

Мальовані непристойні картинки, які у мене є в великому поповнюваному запасі, я пощу в співтовариства Эротика или Порнография? (з 2015 - заморожене), Just Porno та створене мною  Всі спектри художнього мистецтва в еротиці. З подачі однодумців мною створена спільнота "Дым-парад" (Я против запретов!),  де наша невелика (сподіваюся, поки що) тусовка намагається опиратися ущемленням прав курця, ну й інші права теж вважає за потрібне відстоювати.

Ще одна моя креатура  - "Общество ценителей творчества Саки".  Мається на увазі оригінальний і не надто відомий британський письменник Сакі, він же Гектор Х'ю Монро. Похвалитися розвитком цього ресурсу не можу, але якщо хтось хоче допомогти - буду дуже радий.

А ще у мого журналу є "молодший брат", в якому про демографію взагалі та згубність Нової Демографічної Політики України зокрема розмірковує аватар Преподобного Доктора Мальтуса

===

ПО-РУССКИ:Collapse )
Після понад річної заморозки моєї улюбленої спільноти "Эротика или Порнография?" я дозрів до створення її аналогу, в перспективі - з розширеним спектром інтересів ("еро" та "порно" в мистецтві кіна, літератури тощо). Однак наразі пріоритет № 1 - художній напрямок. Зацікавлених прошу долучатись до спільноти "Всі спектри мистецтва в еротиці - і навпаки".

Наразі ви побачите минулі, вже й забуті мої пости, як от Українська Радянська Соціялістична Еротика



надалі старі пости будуть оновлюватись, свіжі - додаватись.

NB. Хто не зрозумів солов'їної, перекладаю:

После более чем годичной заморозки моего любимого сообщества "Эротика или Порнография?" я дозрел до создания её аналога, в перспективе - с расширенным спектром интересов ("эро" и "порно"  в искусстве кино, литературы и т.д.). Однако пока что приоритет № 1 - художественное направление. Заинтересованных прошу присоединяться к сообществу "Все спектры искусства в эротике - и наоборот".

Сейчас вы увидите прошлые, уже и позабытые мои посты, такие как Украинская Советская Социалистическая Эротика, в дальнейшем старые посты будут обновляться, свежие - добавляться.
Матеріяльний результат дворічного проекту «Забезпечення передумов для створення міжнародного транскордонного Природного парку Сатмар-Берег» - двомовне (українською та угорською) видання "Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини" (проміжним результатом стала детальна карта Берегівського району). Збірка складається з результатів двох досліджень, історико-архітектурного та екологічного. Перша частина виконана мною, друга - фахівцем-біологом.

Перша, більша, частина книги може слугувати хорошим ілюстрованим довідником архітектурних пам'яток и просто цікавих об'єктів міста Берегово та ВСІХ населених пунктів Берегівського району.

Виглядає так (оскільки папір файний, глянцевий, то фотографувалось з проблемами):




Ще картинок:Collapse )

== == ==

Материальный результат двухлетнего проекта
«Забезпечення передумов для створення міжнародного транскордонного Природного парку Сатмар-Берег»  - двуязычный, украинским и венгерским, сборник "Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини" (промежуточным результатом была  карта Береговского  района). Сборник состоит из результатов  двух исследований, историко-архитектурного и экологического. Первое сделано мной, второе  - специалистом-биологом.

Первая, большая, часть книги может служить хорошим иллюстрированным справочником архитектурных памятников и просто интересных объектов города Берегово и ВСЕХ населённых пунктов Береговского района.

Книга в реале выглядит красивее, но фотографировать глянцевые страницы оказалось непросто.

По вопросу приобретения книги обращайтесь в личку.
К книге прилагается изданная в рамках проекта карта Береговщины, весьма неординарная, с краткой информацией о всех населённых пунктах, фотоиллюстрациями, предлагаемыми велосипедными маршрутами и проч.
В 1976-1977 рр. в СРСР був знятий 10-серійний мультфільм про пригоди Нєзнайки та його друзів, ляльковий, асболютно непридатний для дитячого перегляду - тому дивилися його дітки за принципом "Жрі што дают".  Як каже ру-вікіпедія,  "Это единственная экранизация, где внешний вид Незнайки не имеет ничего общего с его классическим образом. Весь мультфильм выполнен в стилистике классического цирка." Від себе додам, що автори серіялу були явно "блакитної" орієнтації, і більшість героїв в ньому вели себе відповідно - співали пісклявими жіночими голосами, мали довжелезні вії, носили вузькі облягаючі штанці. Дивитися в дитинстві цей мультик я не міг, тому звернув увагу на його "блакитність" вже нещодавно, кілька років тому його крутили по одному з численних дитячих телеканалів.

Однак я не про це. Один персонаж мені таки добре запам'ятався, і дружині моїй теж. Вона мені й нагадала за нього, мовляв, один дуже відомий нинішній політдіяч (наш, український) габітусом схожий на оцього придурка, якого Нєзнайка створив з осла, за допомогою магії. А вам кого він нагадує?

Третій день під моїм фейсбук-постом триває, скажімо так, дискусія з бурлінням.
Вважаю своїм обов'язком поширити його й тут.

***

В питанні навколо освітньої реформи (а саме, в тій частині, де нацменшини по суті позбавляють права на освіту національними мовами) мене неприємно здивувала хвиля зловтіхи. Скільки людей зраділо тому, що когось позбавляють його давно наданого права! Є серед моїх френдів (заочних і реальних) люди фашистського типу. І їхню радість я розумію - цей наїзд на нацменшини цілком відповідає їхньому переконанню "Україна для українців". Але тих, хто вважає себе лібералом, мені зрозуміти важко. Часом "демадярізації" (дерумунізації тощо) радіють ті ж самі люди, які б щиро підтримали прийом Україною сотні-другої тисяч біженців з Африки (і від яких би вони не вимагали знання української мови, чи щиро раділи, коли б новоприбулі років через 20 знали хоч сотню українських слів).

Щодо мене, то мені геть не подобається перспектива втрати тих 150 тисяч угорців, що залишилися в Україні. Тому що коли їх позбавлять права навчатися в школах мадярською, то Угорщина оперативно повідкриває у себе інтернати для дітей з недружньої України, і вони вже потім додому не повернуться. І угорців в Україні не стане - як не стало українських німців в важкі 90-ті. Чи виграла від цього Україна?


Взірець обстановки в сільській угорській хаті, шкільний музей в с. Велике Попово Берегівського району

В розвиток теми додам трохи білоруського питання (зараз воно особливо актуальне). Білоруси - найбільша, після росіян, нацменшина України, понад 250.000, переважно асимільованих, безмовних, як і в себе вдома. Жодної державної білоруської школи в Україні нема (окрім кількох недільних). Впливати на Білорусь, відкриваючи в Україні школи та ВУЗи з білоруською мовою навчання - куди ж нам до цього. Ну а новий Закон про освіту перекриває цей шлях на упередження.
Пост присвячується, насамперед, Дню народження Нєістового Єгора, під чиїм знаком пройшла моя юність. Хто зна, ким би він був зараз, якби не помер 19 лютого 2008 року чи то від серцевого нападу, чи то від поганої "водкі". Можливо, бренькав би "Мою Родіну" в окопах опочлєнців. І так само можливо, що переїхав би до Києва і співав би щось про "льод под ногамі майора". Від людини з довідкою з психлікарні можна чекати всякого.

По-друге, пост присвячується "освітній рехвормі", основна суть якої полягає в продовженні безглуздого сидіння дітей за партами ще на один рік. Дивізії вчительок можуть бути спокійними - їхні ряди не порідіють, і як водиться, школи вони покидатимуть тільки в позиції "вперед ногами".

Це відео я вже презентував улітку, але - "хорошоє повторі і єщо раз повторі", як вчив Лукіч, герой не однієї пісні Єгора.


1. Дайте дитині "вовчого квитка"!

Мій комент у ФБ щодо доволі популярної, і як на мене, таки хибної теорії, що дитина - головне у школі (навіяно колонкою А. Любки у сьогоднішньому "Дні" "Хто головний у школі?". Бо все там ніби й вірно написано,  але є одне але. Можливо, дитина в школі й головна, але я за 11 років навчання своєї доньки переконався, що дуже б добре було ввести в школі таке покарання, як можливість виключення учня з неї. Приміром, рішенням об'єднаного комітету з вчителів, батьків та учнів, після одного чи двох попереджень. Причому з умовою, що інші школи можуть дитину не приймати - "вовчий квиток" себто. І тоді б багато батьків чухалися, замість того, аби дозволяти своїй дитині робити в школі все, що їй заманеться. А так буде стримуючий фактор - можливість вилетіти зі школи в будь-якому віці, відповідно - не мати ані середньої, ані тим паче вищої освіти і таким чином перекреслити собі багато шляхів у житті. А з іншого, багато шляхів все одно залишаться відкритими - завод, ферма, бізнес, військо...

2.  Дума про освітян

Про освітян я свою думку висловив буквально напередодні Майдану і з тих пір її не змінив, хіба що давно настав час перекласти її українською: "На моє міцніюче з року в рік переконання, освітяни - це один з найбільш шкідливих класів нашого суспільства. Чи знаєте ви, що в Україні працює 500.000 шкільних вчителів? Це більше, ніж горезвісних ментів. Вічно ниючих про тяжке життя - при тому, що потік бажаючих навчатися в "педах» не вичерпується, влаштуватися в школу в місті практично нереально, а вчителів-пенсіонерів зі шкіл виносять тільки в останню путь. Я вже давно стверджую, що Школа - це не інститут середньої освіти дітей, це навіть не "камера схову" для дітей на час, допоки батьки на роботі. Ні, насамперед Школа - це система працевлаштування осіб, мало на що здатних в іншому житті, і тому особливо лояльних діючій на даний момент владі. (За рідкісними винятками, зрозуміло). Саме заради того, щоб було кого і чим зайняти в умовах, коли дітей, всупереч потугам купити дітонародження, більше не стає, продовжили навчальний термін (до 11 років, але ж хотіли й до 12), вигадують нові предмети, створюють дикі навантаження на дітей практично без віддачі. Бо освітянам чхати, чи запам'ятає дитина текст з історії, наче переписаний з енциклопедії, чи вивчить урок біології в подробицях, гідних студента - не для того вони в школі. Головне - щоб число відпрацьованих годин було. Ну, і інші нюанси..."

Раджу прочитати пост, в контексті якого це було написано напередодні Майдану, коли учні в Ужгороді влаштували справжнє дитяче повстання:  "Восстание детей" и Дума про освітян

3. "Маргаринова Труба" та інші вчительські перли

По ходу життя згадав сьогодні про цей наш із донькою спільний витвір анімаційного мистецтва, присв'ячений темі "маразми наших вчителів". Каюсь, він озвучений російською - думали тоді вийти на широкий постсовєцькій мультринок. Але то ще до Майдану було.  Вираз "дуть в маргаріновую трубу" я чув від своєї шкільної вчительки. За контекстом, це значило "нічого не робити, байдикувати".  Але звідки пішов такий дивний вираз, боюсь, я ніколи не дізнаюсь.

Наскакалі!

Під завісу літа похвалюся, що двічи не проїбав його. Вперше, коли провів веселих 10 днів на зборах резервістів, і вдруге - тижні два тому, коли несподівано випала нагода попити пивка в Чехії. Товариш мого товариша, чех з Тіна-над-Влтавою, взяв нас до себе у гості, дуже жирно повозив по окрузі (де я  відкрив для себе Чеський Крумлов - місто, яким цілком можна замінити зпопсовану Прагу), показав ще й Словаччини шматок, і трохи Праги під кінець. Жили у нього в будиночку, вік якого відомий перебудовою у 18-му столітті, приліпленому до скелі і з видом на Влтаву, в холостяцькому режимі (хоч я та чех давно жонаті), тобто просто, весело й з великою кількістю різного пива. Відкрив для себе просте, легке й недороге пиво "Платан", яке раджу тим, хто цінить пива типу "Опілля".  Повернулися з товаришем через Краків, тож за неповний тиждень побував у трьох країнах.

Думав накидати купу фоток, але навіщо? Все є в інтернеті, тому викладу тільки хвалькувату світлину мого біометричного пачпорту, який я завбачливо зробив собі й дружині ще минулорічного серпня. Бо вірив у священний Безвіз і тепер можу впевнено казати - таки "наскакалі".



До речі, щось так вийшло, що у Чехії (на відміну від Словаччини, Польщі чи Хорватії) я був лише другий раз у житті. Вперше - десять з половиною років тому, і це була наша перша з дружиною спільна поїздка за кордон. Тоді я трошки хвилювався...

У ПразіCollapse )

І на завершення. От за що я люблю Чехію (хоча моїй душі наразі ближча Хорватія), так це за її високий технічний та культурний рівень розвитку. Вочевидь, найвищий серед усіх слов`янських країн. Ілюстрація на підтвердження - вже традиційно з мого ЖЖ-дітища:


(з малюнків видатного графіка та дизайнера, піонера інформаційного дизайну та інформаційної архітектури, чеха на ім'я Ladislav Sutnar)

Тримайся, Білорусь!



"З 1991 року День незалежності відзначали 27 липня, в день прийняття Декларації про суверенітет Білорусі. 25 серпня 1991, після серпневих подій у Москві, Білоруська РСР надала декларації про суверенітет республіки статус конституційного закону. 10 грудня 1991 року Верховна Рада Білорусі ратифіковала Біловезьку угоду, що стверджувала припинення існування СРСР. Остаточно республіка набула незалежності 26 грудня 1991 року, коли СРСР припинив існування." - з Вікіпедії.

Сьогодні, з огляду на вже зовсім скорий вересень, над Білоруссю нависла, певно, найбільша загроза за весь її пострадянський (навіть неможливо сказати - незалежний) період. Виродки-ідеологи РусскагаМіра вже давно готуюють грунт для остаточної ліквідації навіть тої бутафорської державності білорусів, яку вони нині мають:



Не берусь виступати в ролі пророка, тим паче, експерта, і малювати тут якісь прогнози. Просто хочу побажати сябрам в цей день - тримайтеся!

Тим, кому небайдужа Білорусь - реклямую оцих музик:



+ 1Collapse )
Минув місяць, як я відбув свої перші в житті збори батальону територіяльної оборони. І лише днями накатав деякі нотатки, ткскзть, з урахуванням умов воєнного часу. Прочитати їх можна тут:

10 днів у однострої. Нотатки журналіста, який записався в батальйон територіальної оборони



І парочка відео, які не увійшли до матеріялу через малу ступінь пафосності та нецензурну лексику:



+ 1Collapse )

Profile

Щирий баклажан
pan_baklazhan
"Чудеса и хреновины! Передай дальше..."

Latest Month

September 2017
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Tiffany Chow