?

Log in

No account? Create an account

На правах самореклами

Цей журнал здебільшого присвячений місту Берегово (Берегсас) Закарпатської області, його околицям,  а також Закарпаттю.

У Берегово / Берегсас туристи приїжджають, щоб:
- подивитися на єдине в Україні містечко, де поки що більше половини населення складають угорці (мадяри)
- оцінити тутешні термальні води
- попити місцевого вина в асортименті
- "кинути якір" на пару днів, і подивитися інші варті уваги місця Закарпаття
- інше

Проживаючи в цьому місті, я надаю бажаючим спектр платних, умовно платних та безкоштовних послуг:
- здаю житло (або допомагаю в його пошуку)
- допомагаю в організації екскурсій по області (автомобіль, мікроавтобус)
- підказую, що до чого
- інше

 З означених питань пишіть в коменти або за адресою  drozd@bereg.net.ua



Фото 2011 року, зараз центр став значно кращим

Cпектр моїх інших інтересів можна оцінити за тегами журналу. Мушу зазначити, що пишу в свій ЖЖ не дуже часто, зате проявляю чималу активність в різних ком'юніті.

Так, моє аматорське краєзнавство знайшло відображення в наповненні постами і модерації коммюніті "Про Закарпаття - з любов'ю:)" (укр. мова)  та міжнародного російськомовного ресурсу "Архитектурное наследие".

Мальовані непристойні картинки, які у мене є в великому поповнюваному запасі, я пощу в співтовариства Эротика или Порнография? (з 2015 - заморожене), Just Porno та створене мною  Всі спектри художнього мистецтва в еротиці. З подачі однодумців мною створена спільнота "Дым-парад" (Я против запретов!),  де наша невелика (сподіваюся, поки що) тусовка намагається опиратися ущемленням прав курця, ну й інші права теж вважає за потрібне відстоювати.

Ще одна моя креатура  - "Общество ценителей творчества Саки".  Мається на увазі оригінальний і не надто відомий британський письменник Сакі, він же Гектор Х'ю Монро. Похвалитися розвитком цього ресурсу не можу, але якщо хтось хоче допомогти - буду дуже радий.

А ще у мого журналу є "молодший брат", в якому про демографію взагалі та згубність Нової Демографічної Політики України зокрема розмірковує аватар Преподобного Доктора Мальтуса

===

ПО-РУССКИ:Collapse )
Після понад річної заморозки моєї улюбленої спільноти "Эротика или Порнография?" я дозрів до створення її аналогу, в перспективі - з розширеним спектром інтересів ("еро" та "порно" в мистецтві кіна, літератури тощо). Однак наразі пріоритет № 1 - художній напрямок. Зацікавлених прошу долучатись до спільноти "Всі спектри мистецтва в еротиці - і навпаки".

Наразі ви побачите минулі, вже й забуті мої пости, як от Українська Радянська Соціялістична Еротика



надалі старі пости будуть оновлюватись, свіжі - додаватись.

NB. Хто не зрозумів солов'їної, перекладаю:

После более чем годичной заморозки моего любимого сообщества "Эротика или Порнография?" я дозрел до создания её аналога, в перспективе - с расширенным спектром интересов ("эро" и "порно"  в искусстве кино, литературы и т.д.). Однако пока что приоритет № 1 - художественное направление. Заинтересованных прошу присоединяться к сообществу "Все спектры искусства в эротике - и наоборот".

Сейчас вы увидите прошлые, уже и позабытые мои посты, такие как Украинская Советская Социалистическая Эротика, в дальнейшем старые посты будут обновляться, свежие - добавляться.
Матеріяльний результат дворічного проекту «Забезпечення передумов для створення міжнародного транскордонного Природного парку Сатмар-Берег» - двомовне (українською та угорською) видання "Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини" (проміжним результатом стала детальна карта Берегівського району). Збірка складається з результатів двох досліджень, історико-архітектурного та екологічного. Перша частина виконана мною, друга - фахівцем-біологом.

Перша, більша, частина книги може слугувати хорошим ілюстрованим довідником архітектурних пам'яток и просто цікавих об'єктів міста Берегово та ВСІХ населених пунктів Берегівського району.

Виглядає так (оскільки папір файний, глянцевий, то фотографувалось з проблемами):




Ще картинок:Collapse )

== == ==

Материальный результат двухлетнего проекта
«Забезпечення передумов для створення міжнародного транскордонного Природного парку Сатмар-Берег»  - двуязычный, украинским и венгерским, сборник "Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини" (промежуточным результатом была  карта Береговского  района). Сборник состоит из результатов  двух исследований, историко-архитектурного и экологического. Первое сделано мной, второе  - специалистом-биологом.

Первая, большая, часть книги может служить хорошим иллюстрированным справочником архитектурных памятников и просто интересных объектов города Берегово и ВСЕХ населённых пунктов Береговского района.

Книга в реале выглядит красивее, но фотографировать глянцевые страницы оказалось непросто.

По вопросу приобретения книги обращайтесь в личку.
К книге прилагается изданная в рамках проекта карта Береговщины, весьма неординарная, с краткой информацией о всех населённых пунктах, фотоиллюстрациями, предлагаемыми велосипедными маршрутами и проч.

"20 лет за рулём..."

Днями, трохи покатавшись містом по всяких справах, раптом згадав, що пропустив ювілей - в серпні 1998 я купив оцей недорогий типу італійський велосипед, в мадярській Ніредьгазі (ще й їхав на ньому, геть тоді не підлаштованому під мене, через кордон, аби не платити мита чи хабаря). Фоток мого улюбленого коня пєдального виявилося небагато, хоча за його допомогою й об'їжджено чималий шмат Берегівщини, з відповідними фотозвітами. Ну, за перші 20!



+ 1Collapse )



Оце фотка "робочого моменту", з цільових мандрівок Берегівщиною. На ній - "скульптура «Піч», що символізує народні традиції села Астей. Її виготовив в 2011 р. з цегли та глини народний умілець Степан Нодь. Біля цієї пічки вже чотири рази на початку осені проводився День переца – солоного кренделю, який традиційно багато років випікають в цьому селі. В 2014 році в селі започаткували також Фестиваль гурки та ковбаси." Див. Астей – cело, з якого для багатьох починається Берегівщина, Закарпаття та Україна

NB. Якщо хтось з пильних громадян щось недобре подумав про мій головний убор - прошу не хвилюватися, це Мій Улюблений Чорногорський Кашкет
Вчора на ввіреному мені сайті розпочав отакий от проєкт:

Берегово в кінострічках. Частина 1, «Місто N на Ельбі»

В якості дебюту звернемось до маловідомого фільму «Смерті немає, хлопці!» кіностудії «Туркменфільм». Навряд чи його бачили й більшість читачів, і навряд чи б зараз і захотіли передивитись, якби не одна обставина – багато зйомок цього фільму відбулося в Берегові та навколишніх селах. В кадрах цієї чорно-білої кінострічки можна побачити три видатні храми міста – католицький костел, старовинні реформатську та греко-католицьку церкви. Частина зйомок велася з балкону костелу. Сцени знімалися також на фоні ресторану «Золота Пава» та нинішнього медичного коледжу, потрапила в кадр і Верке, батальні сцени знімалися біля мосту через Боржаву у селі Бене. Автор і сам би не знав про це невідоме навіть в радянські часи кіно, якби не допис місцевого краєзнавця Валерія Разгулова, присвячений уродженцю Берегова Степану Ускої, талановитому співаку та артисту аматорського угорського самодіяльного театру районного Будинку культури. «У 1970 році кіностудія «Туркменфільм» знімала в нашому місті кінострічку «Смерти нет, ребята». На різні ролі були запрошені й актори угорського самодіяльного народного театру Отто Шобер, Степан Ускої та Тибор Ортутай. Останній, до речі, талановито зіграв роль німецького генерала фон Шлюнке»



Read more...Collapse )

Побачив ото в ФБ-стрічці "55 знакових книг української літератури, написаних за 27 років незалежності". Що тут сказати? Як на мене, практично весь сучукрліт нагадує мені "віденські сосиски" з роману Дугласа Коупленда "Покоління Х". Його читають переважно з тих же причин, що й купують ці сосиски:

"СОПРИЧАСТНОСТЬ: стремление в любой ситуации занимать сторону слабейшего. У потребителей это выражается покупкой неказистых с виду, «унылых» либо не пользующихся спросом продуктов. «Я знаю, что эти венские сосиски – инфаркт на вилке, но они выглядели такими несчастными среди всей этой мажорской жратвы, что я просто была вынуждена их купить»"

Український варіянт перекладу (зроблений зовсім нещодавно, 2016 року)  здається мені менш влучним, хоча може, й навпаки (оригіналу не читав): "НЕВДАХОФІЛІЯ: Тенденція майже за будь-якої ситуації ставати на сторону невдахи. У споживачів це виражається в купівлі менш успішних, «недолугих» продуктів або таких, які безнадійно програють конкурентам: «Я знаю, що ці віденські сосиски – інфаркт на патичку, але вони мали такий сумний вигляд серед усієї цієї яппівської їжі, що я був просто змушений їх купити».

Додам, що далекого 2000-го я написав рецензію-промоцію на цей роман, з якою і пішов по стезі писання різних букофф, яка веде мене то туди, а то й зовсім туди...

Див. (якщо маєте дяку)  Изба-читальня Хайвея: Дуглас Коупленд. Поколение Х

Із творчістю навіженого Данііла Хармса я, на відміну від соєвих довбойобів, непогано знайомий, а оцей віршик* - його навіть в передачі "Будільнік" (чи щось аналогічне) популяризували свого часу:

А вы знаете, что У?
А вы знаете, что ПА?
А вы знаете, что ПЫ?
Что у папы моего
Было сорок сыновей?
Было сорок здоровенных -
И не двадцать, и не тридцать,
Ровно сорок сыновей! Эй!

- Ну! Ну! Ну!..
Врешь! Вре-вре-...врешь!
Еще двадцать, еще тридцать,
Ну, еще туда-сюда,
А уж сорок, ровно сорок -
Это просто ерунда!




Чи Юрій "Я-в-ДАПє-горєл" Бірюков**, автор інформконцепції "врать-врать-врать" так тонко шуткі шутить? Не вірю. Просто, як кажуть браття по язику і духу його і 99% петровольців, "Бог шельму мєтіт".

* - вірш просто чудовий, його класно не читати, а слухати:



** про пацієнта:



PS. Батя, оні стараюцца! 
Тут народ вже котрий день обговорює законопроєкт Тетерука, який, втім, я так і не знайшов. От і прийшов час згадати свій старезний, ще 2007 текст, що мав, як бачу, непогану популярність. Велика цитата звідтам (тому що моє кредо співпадає з кредо одного не вельми нині шановного панка-іменинника "Я всєгда буду протів!"):

"І на такому тлі з’являється галузь, в якій платять 200-300 у.о. за день роботи задля чистого мистецтва! Кіношникам варто тільки зламати стереотип і переконати потенційних акторок, що бути зіркою фільмів типу ХХХ – це круто. Ну, чому у них там є свої Бріана Бенкс, Сільвія Сент, Мішель Вайлд - або принаймні Єлєна Бєркова, а в нас нема? Країна має знати своїх героїнь, впізнавати їх і щедро оплачувати. Великий кадровий резерв для ХХХ-кіно акумулює український шоу-бізнес. Коли дивишся на нескінченний потік поп-співачок, окремих та гуртових, не встигаєш дивуватись – ну, куди вже стільки? Абсолютно однакових, з вбогим репертуаром і ніякими голосами, проти зазвичай доволі симпатичних. Потрапляють у вітчизняний шоу-біз переважно трьома шляхами. Перший – треба бути коханкою (варіант – дружиною) багатого дяді, який не пошкодує жодних грошей на забавки улюбленої жінки. Другий – треба бути любимою доцею того самого дяді, бо на забавки рідного дитяті грошей і тим паче не шкода. На третій шлях, яким потрапляють у обійму „зірок”, натякають самі назви дівчачих гуртів на кшталт „SOS” та „Мін нєт”. Для дівчат, які потрапили на попс-сцену саме цим шляхом, робота зазвичай світить безрадісна і безперспективна. Тому що тільки любим доцям чи коханим їхні „папіки” можуть організувати тривале шоу-життя, з такими прибамбасами, як друк власним коштом мільйона примірників компакт-диску, який підгодована преса потім називає золотим. (Бо на справді, для отримання „золотого диску” необхідно, аби мільйон „компактів” був проданий – але повірити, що українці купують мільйонами альбоми бездарних клонованих співачок, моя свідомість просто відмовляється). Відтак, дівчат з „третього шляху” після нетривалого використання списують в тираж чи навіть в утіль. То чому б їм не зайнятись справою, до якої є більше покликання? Залишали б вітчизняну попс-сцену коханкам та доцям „папіків”, і йшли собі у вітчизняне ХХХ-кіно. Так буде чесніше – і собі (заробити), і людям (подивитись). І співаючих бездарностей значно менше було б... Робота знайдеться і людям, схильним до творчої діяльності. Нещодавно та ж „Фабрика кино” давала в Інтернеті оголошення про пошук сценаристів для фільмів різних типів. Еротичних серед них не було, але ж після прориву, певно, попит на оригінальні сценарії з’являться. О, як би то було круто: писати на улюблену чоловічу тему, та ще й за гроші! Мені особисто до вподоби сіквели нашої класики. Наприклад, Гоголь. Уявляєте собі „Вечори на хуторі поблизу Диканьки” у жанрі ХХХ? Гарячі сцени з сільського життя довгими зимовими вечорами, або інтимні картини у імператорському палаці, у куртуазному стилі – у мереживі та білих панталонах... Естет обуриться, мовляв, і тут шароварщина! Будь ласка: щось із Ольги Кобилянської („Царівна”) чи Марка Вовчка („Інститутка”) не підійде? Заодно можемо викликати цікавість молоді до першоджерел. А як тут не загадати нашого земляка Леопольда фон Захер-Мазоха, який, хто його читав - знає, писав не зовсім і про „мазо”? Фантазія вже породжує навіть виникнення нового жанру – „депресивне львівське еро” (на противагу легковажній італійській „спагеті-еротиці” чи німецьким „дасс іст фантастіш”), переважно для задоволення тонких смаків томних декадентів."

Більше міркувань про Вітчизну - тут: Національний проект № ХХ 1

Картинка для привертання уваги - з улюбленого дітища, само собою:

ВИ ЄМ КІ

Знайшов минулого тижня, з бабчиної спадщини. Все тут чудово - і дизайн напису в стілі "прєкрасно, как нє круті", і внутрішня частина коробки (як донька сказала - "кріпово")



Совєцький легпромCollapse )
Берегівські верлібри, щось між Джоном Донном та Мацуо Басьо...



Поруч - геть прозаїчно, хоча й за алюзіями на Владіміра Сорокіна:



+ 1Collapse )

Profile

Щирий баклажан
pan_baklazhan
"Чудеса и хреновины! Передай дальше..."
Website

Latest Month

September 2018
S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Tiffany Chow